Пам'ятник козакам отамана Орлика

Декілька разів побував у Клавдієвому і легендарний отаман Орлик (Федір Артеменко).

Так, 15 січня 1921 року загін повстанців захопив станцію і селище, 24 вересня цього ж року козаки Орлика знову наскочили в селище, де з каси 3-ї будівельної дільниці вони забрали 29 мільйонів 700 тисяч рублів, а також друкарську машинку. Отаман Орлик залишив розписку за взяті гроші і машинку.

Свідок цього останнього нападу, житель Клавдієвого Г. Ф. Шубін, залишив спогади про ці події: «Розмістились козаки на постій у місцевій школі. А під вечір несподівано напали більшовики (ІІІ-го інтернаціонального загону), що підтягнулися з Ворзеля. Сили червоних переважали. Більшій частині повстанців вдалося пробитись і відступити, а інша частина попала в полон. З полоненими червоні, більшість з яких були китайці, не церемонились – змусили їх тут же, недалеко від школи, викопати яму, і всіх було в ній забито. Могилу зрівняли з землею, топчучись по ній кіньми. Під час німецької окупації у 1941 році могила була впорядкована, і на ній поставили хрест. З приходом радянської влади могилу знову було зруйновано.»

24 серпня 2003 року на могилі загиблих повстанців (за уточненими даними, було розстріляно вісім чоловік) на території шкільного подвір'я було урочисто відкрито пам'ятний знак.

За те, що на хуторі Пужа одного разу переночували козаки Орлика, потерпіла сім'я Буткевичів. Старого Антона Буткевича та його синів "чонівці" завезли до Бородянки та посадили до "ями". Тільки через декілька днів їм випадково вдалося втекти.
Олександр Кравченко (1900–1982), уродженець села Феліціалівка (тепер Здвижівка), вже у вісімнадцятирічному віці воював на боці повстанців і згодом був призначений ад'ютантом отамана Орлика. Стати народним месником його спонукав випадок у рідному селі – на Сашкових очах червоноармієць зарубав шаблею його товариша. Невдовзі хлопець вийшов на загін Орлика. Найбільше йому запам'ятався бій з котовцями під Старою Гутою у 1921 році . А далі – полон, смертний вирок, який замінили на двадцять п'ять років ув'язнення. Через п'ятнадцять років звільнили. Пройшов усю війну і в 1946 році поселився у Клавдієвому. У 1966 році про "бандита-петлюрівця" знову згадали – відібрали всі бойові нагороди, позбавили звання лейтенанта і пенсії учасника бойових дій. Помер у 1982 році, поховано його на Клавдіївському кладовищі.

Сімнадцятирічний Андрій Побережний з хутора Гореня до лав повстанців був загітований клавдіївським пічником на прізвище Іваненко, який був у мобілізаційному загоні Орлика. А на четвертий день прийшла додому звістка, що він загинув у першому ж бою з червоними між селами Мар'янівка та Миколаївка на Макарівщині. Рідні довго ще таємно їздили на могилу сина.

У Клавдієвому сьогодні проживають родичі отамана Орлика (Федора Артеменка), зокрема, двоюрідна племінниця Дар'я Артеменко (за дівочим прізвищем) та двоюрідний племінник отамана – І. М. Бондаренко (нині вже покійний).

Джерело:

• Літопис рідного краю. Бородянщина.Виддання 2-е, доповненне. - Немішаєве: Вмдавництво "ДажБог", 2008.
• Вікіпедія

Фото: Ruslan Biliakovych